ПОРЯТУНОК ПОТОПАЮЧИХ – СПРАВА РУК САМИХ ПОТОПЕЛЬНИКІВ?

Останнім часом неодноразово з радіомовлення на Київ доводилося чути майже детективні оповіді про якихось авантюристів, котрі за гроші (мабуть, і чималі) влаштовують пікети не за місцем постійного проживання та прописки, заважаючи будівельникам в ударному темпі зводити нові споруди. Щоправда, автори цих повідомлень вважають за краще замовчувати таку "дрібничку", що будівлі ті зводяться або впритул до існуючих (без додержання санітарних та всіх інших норм), або на місці дитячих майданчиків, зелених зон, за рахунок знищення історичних та архітектурних пам'яток тощо.
            Мусимо заперечити авторам і розповсюджувачам цих повідомлень: ми не авантюристи, і грошей за наші дії нам ніхто не платить жодних. Ми просто люди небайдужі, яким болить доля рідного Києва і киян, спотворення обличчя міста, врешті-решт, яке беззастережно, по­дикунському нищиться й нівечиться. І, оскільки зазвичай мешканцям того чи іншого будинку, ба навіть мікрорайону, важко самотужки відстояти право на пристойне існування (помешкання, не зруйноване надто близькою новобудовою, місце відпочинку тощо), право бачити з вікна не чиїсь вікна впритул, а зелень у дворі, дихати не вихлопами автівок під власними вікнами, а більш-менш чистим повітрям, то ми, маючи певний досвід боротьби зі скоробагатьками, які прагнуть захопити під забудову (отут уже точно - задля грошей, і грошей шалених) усе, на що тільки накинуть оком, - за покликом власної душі і совісті приходимо на допомогу, стаємо на захист покривджених. А кривдять, хоч би чим це намагалися виправдовувати, у першу чергу наш стародавній КИЇВ. Якщо навіть "порятунок потопаючих ­справа рук самих потопельників", як намагаються запевнити нас можновладці (бо тих, чия "хата скраю", лerше поборювати поодинці, а нашій криміналізованій владі це дуже зручно), то ми, будучи киянами, прагнемо порятувати у тім числі й себе, і своє місто. І чим більше нас буде в тих пікетах, тим складніше буде нуворишам і чиновникам це місто, відбираючи в нас, перетворювати на своє, впізнати в якому наш улюблений Київ ставатиме дедалі важче.

Валерія Богуславська, поетеса, перекладачка, Член Національної Спілки письменників України

Обсудить в Форуме